Придушення повстання робітників у Катеринославі у 1921 р.

Внаслідок майже безперервних військових дій на протязі семи років (1914-1921) місто Катеринослав (сучасний Дніпро) опинилося в глибокій суспільно-політичній кризі.

Майже завмерли металургійні підприємства, низька купівельна спроможність населення призвела до згортання дрібної кустарної промисловості. Робітники змушені були покидати свої робочі місця і перебиратися в село у пошуках засобів для існування. Стрімко скорочувалася кількість населення, повсюдно панували розруха, нужда та зубожіння.

В перші місяці 1921 р. різко спалахнув страйковий робітничий рух, який охопив Одесу, Миколаїв, Херсон, інші українські міста.

В травні, після погіршення ситуації з постачанням продовольства, хвиля страйків прокотилася на підприємствах Катеринослава. А 26 травня розпочався потужний страйк голодних робітників у вагонних майстернях Катерининської залізниці. У ніч на 1 червня влада провела масові арешти, що й стало приводом для повстання.

Чекісти намагалися розігнати мітингуючих біля управління залізниці. Відбулася сутичка з охороною, вбито вартового, ще декількох побито. Начальника залізничної міліції викинули з четвертого поверху. Однак чергова хвиля арештів не зупинила страйк, підтриманий робітниками інших підприємств.

У відповідь влада таємно ввела режим воєнного стану, взяла під охорону головні будівлі – вокзал, телеграф, управління залізниці. В ніч на 3 червня чекісти заарештували понад 200 чоловік. За деякими свідчення, 51-го робітника негайно засудили до розстрілу, на двох вантажних машинах їх доставлено на крутий берег Дніпра й розстріляно з кулемета (офіційний вирок трибуналу у цій справі опубліковано лише в листопаді, засуджених до смерті було лише семеро). 3 червня війська увійшли на територію залізничних майстерень, придушивши останні вогнища повстання. Майстерні оголошувалися закритими, робітники підлягали перереєстрації. 

Сергій ГОРОБЕЦЬ,

Український інститут національної пам’яті